Езомепразол : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Омепразол – це медикаментозний препарат, що пригнічує вироблення кислоти в шлунку і застосовується в терапії виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, синдрому Золлінгера-Еллісона. Він являє собою білий порошок, який добре розчиняється в метанолі та етанолі, слабо – в ацетоні та ізопропанолі і фактично не розчиняється у воді.

Склад та форма випуску

Діюча речовина: Омепразол (Omeprazole).

Препарат виготовляється у формі

• капсул: 1 капсула містить 0,02 г, 10 мг або 20 мг омепразолу;

• ліофілізату, призначеного для приготування розчину для інфузій 40 мг;

• кишковорозчинних капсул: 1 капсула містить 10 мг, 20 мг або 40 мг омепразолу;

• пелет, що містять 8.5% омепразолу.

Показання

Омепразол – препарат, який застосовується у терапії дорослих

• у лікуванні виразки шлунку та дванадцятипалої кишки;

• для запобігання розвитку загострень виразки шлунку та дванадцятипалої кишки;

• у складі комплексної терапії, спрямованої на ерадикацію Helicobacter pylori (H. pylori) при виразковій хворобі;

• у терапії виразки шлунку та дванадцятипалої кишки, асоційованої з лікуванням нестероїдними протизапальними препаратами;

• для профілактики виразки шлунку та дванадцятипалої кишки, при лікуванні нестероїдними протизапальними засобами;

• у терапії рефлюкс-езофагіту;

• для тривалої терапії осіб із неактивним рефлюкс-езофагітом;

• як симптоматичний препарат у терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;

• у терапії пухлини острівцевого апарату підшлункової залози.

Препарат може використовуватись у педіатричній практиці для лікування дітей старше одного року життя з масою тіла більше десяти кілограмів, його застосовують

• для лікування рефлюкс-езофагіту;

• як симптоматичний препарат для лікування печії та кислотної регургітації при ГЕРХ.

У терапії дітей старше чотирьох років його застосовують у складі комплексного лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, спричиненої H. pylori.

Протипоказання

Не рекомендується призначати особам з гіперчутливістю до Омепразолу, заміщеним бензімідазолам, а також будь-якій іншій допоміжній речовині препарату.

Подібно до інших інгібіторів протонної помпи Омепразол не слід призначати спільно з нелфінавіром і атазанавіром.

З обережністю слід поставитися до призначення Омепразолу пацієнтам, які страждають на ниркову або печінкову недостатність.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Омепразол неприпустимо використовувати у терапії вагітних жінок та жінок на стадії лактації.

Спосіб застосування та дози

Капсули Омепразолу слід приймати натщесерце, без пошкодження цілісності їхньої оболонки, запиваючи достатньою кількістю рідини.

У складі комплексного лікування виразки шлунку, рефлюкс-езофагіту та гастропатії, що виникли на фоні прийому нестероїдних протизапальних засобів, препарат приймають один раз на день по 20 мг. Якщо рефлюкс-езофагіт характеризується тяжким перебігом, доза препарату може бути збільшена до 40 мг. Тривалість лікування визначається лікарем та залежить від тяжкості перебігу хвороби.

Якщо прийом пероральної форми препарату малоефективний або неможливий, його введення здійснюється внутрішньовенно один раз на день по 40 мг. При використанні препарату в терапії пацієнта із синдромом Золлінгера-Еллісона початкова доза дорівнює 60 мг. У деяких випадках може знадобитися введення вищої дози препарату, тоді її слід розділити на два прийоми.

Введення розчину здійснюється відразу після його приготування, але не пізніше ніж за чотири години. Після розведення розчин Омепразолу заборонено зберігати у холодильнику.

На самому початку лікування Омепразолом слід виключити у пацієнта наявність злоякісних новоутворень, оскільки прийом цього препарату може змастити картину захворювання, а значить і відстрочити постановку діагнозу та призначення коректного лікування.

Передозування

На даний момент немає достатньої інформації про те, які симптоми розвиваються при прийомі Омепразолу в дозах, які значно перевершують терапевтичні. Встановлено, що при прийомі препарату у підвищених дозах у пацієнта може спостерігатися поява блювоти, нудоти, запаморочень, абдомінальних болів, порушення випорожнень, цефалгії. У поодиноких випадках хворий може скаржитися на апатію, депресію та сплутаність свідомості.

Негативні симптоми швидко проходять і не мають серйозного впливу на здоров'я пацієнта. За потреби хворому може бути призначене симптоматичне лікування.

Побічні ефекти

Іноді хворі після початку лікування Омепразолом скаржаться на появу головного болю, абдомінального болю, порушення випорожнень, а також появу блювання або нудоти.

Крім цього у деяких хворих відзначається розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії, реакцій гіперчутливості, лихоманки, ангіоневротичного набряку, анафілактичного шоку, порушення сну, сплутаності свідомості, підвищеного збудження, депресії, галюцинацій, агресії, головного болю, запаморочення бронхоспазму, метеоризму, підвищеної сухості слизової рота, кандидозу шлунково-кишкового тракту, мікроскопічного коліту.

У деяких хворих прийом лікарського засобу може супроводжуватися появою запалення тканин печінки та розвитком жовтяниці, печінкової недостатності, енцефалопатії, кропив'янки, токсичного епідермального некролізу, алопецій, дерматиту, свербіжу шкіри, переломів стегон, хребта або зап'ястя, міалгії, артралгії, гінекомастії, периферичних набряків, посиленого потовиділення

Зафіксовано випадки виникнення у тяжкохворих, які отримують Омепразол у максимальних дозах, незворотного порушення зору.

Умови та термін зберігання

Омепразол слід зберігати при температурі навколишнього середовища не більше 25 °С, у місцях, які недосяжні для дітей та захищені від проникнення вологи та сонячних променів. Тривалість зберігання два роки. Категорично заборонено використовувати медикаментозний засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.