Рибоксин-Дарница : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Рибоксин – лікарський засіб, що має антигіпоксичну, антиаритмічну та анаболічну дію. Інозин - це основна діюча речовина Рибоксину. Інозин – це попередник АТФ, що бере участь в обміні глюкози та активує метаболізм в умовах гіпоксії та за дефіциту АТФ. Він стимулює метаболізм піровиноградної кислоти, тим самим забезпечуючи нормальне тканинне дихання і активує ксантиндегідрогеназу. Інозин чинить позитивний вплив на метаболічні процеси в міокарді, підвищує клітинний енергобаланс, активує вироблення нуклеотидів, підвищує активність низки ферментів циклу Кребса. Препарат стабілізує скоротливість міокарда і сприяє його повному розслабленню в діастолічній фазі за допомогою зв'язування іонів кальцію, що проникають у клітини в систолічній фазі, а також сприяє переважно активації тканинної регенерації слизової органів травлення і міокарда.

Склад і форма випуску

Діюча речовина: Інозин (Inosine).

Препарат виготовляється у формі

• капсул: кожна капсула містить по 200 мг інозину;

• таблеток, вкритих плівковою оболонкою: кожна таблетка містить по 200 мг інозину;

• розчину для внутрішньовенного введення: кожна ампула містить по 20 мг/мл інозину.

Показання

Рибоксин показаний для використання у складі комплексного лікування:

• ішемічної хвороби серця, при коронарній недостатності, інфаркті міокарда, порушенні серцевого ритму;

• міокардитів;

• дистрофії міокарда;

• набутих і вроджених вадах серця;

• аритмій, асоційованих із прийомом серцевих глікозидів;

• коронарного атеросклерозу;

• легеневого серця;

• міокардіодистрофії, асоційованої з ендокринними патологіями та надмірними серцевими навантаженнями;

• цирозу печінки;

• хронічного і гострого гепатитів, а також токсичного і лікарського ураження тканин печінки;

• урокопропорфірії;

• відкритокутової глаукоми з відкоригованим внутрішньоочним тиском.

Як фармакозахист Рибоксин може використовуватися під час хірургічного втручання на ізольованій нирці.

Протипоказання

Застосування Рибоксину протипоказано при непереносимості інозину, а також інших похідних пурину, вагітності, лактації, подагрі та гіперурикемії. Даний лікарський засіб не використовується в терапії пацієнтів віком до вісімнадцяти років, оскільки його безпека та ефективність для цієї категорії хворих не підтверджена відповідними дослідженнями.

Необхідно з обережністю поставитися до призначення Рибоксину пацієнтам, які страждають на дисфункцію печінки.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

У зв'язку з відсутністю достовірної інформації щодо ембріонотоксичності інозину його не використовують у терапії вагітних.

У зв'язку з тим, що немає достовірної інформації про те, проникає чи ні інозин у грудне молоко, його не призначають жінкам на стадії грудного вигодовування. Якщо без застосування препарату неможливо обійтися, то пацієнтці рекомендують відмовитися від лактації на час лікування.

Спосіб застосування та дози

Пацієнти отримують Рибоксин у пероральній формі на добу від 0,6 до 2,4 г. Першу і другу добу хворі отримують по 200 мг засобу від трьох до чотирьох разів на день. Починаючи з третього дня добова доза препарату може бути збільшена за рішенням лікаря. Тривалість курсу може варіюватися від трьох тижнів до місяця. Лікарський засіб слід приймати до прийому їжі.

При використанні Рибоксину в комплексному лікуванні урокопропорфірії пацієнти отримують по 0,8 г інозину на добу, розділені на чотири прийоми: від місяця до трьох.

У разі використання Рибоксину в парентеральній формі пацієнти отримують препарат внутрішньовенно-краплинно попередньо розведеним у 250 мл 5% декстрози або 0,9% хлориду натрію.

Хворі можуть отримувати Рибоксин краплинно або струминно за швидкості введення від 40 до 60 крапель на хвилину. Першу добу хворий отримує 200 мг/мл інозину, надалі за рішенням лікаря доза лікарського засобу може бути збільшена. Тривалість терапевтичного курсу може варіюватися від десяти до п'ятнадцяти днів.

У разі використання Рибоксину в складі фармакозахисту нирок від ішемії введення препарату здійснюється внутрішньовенно струминно в дозі 1,2 г за десять або п'ятнадцять хвилин до того, як буде перетиснута ниркова артерія. Після того, як кровотік буде відновлено, пацієнту вводять ще 0,8 г препарату.

Під час нападу гострого порушення серцевого ритму можливе проведення внутрішньовенного струминного введення засобу в дозуванні від 200 до 400 мг.

Рибоксин не використовується для екстреної корекції при гострому порушенні серцевої діяльності.

У терапії осіб, які страждають на дисфункцію нирок, можливе застосування препарату лише за суворими медичними показаннями та, якщо очікувана користь для здоров'я пацієнта переважає всі можливі ризики від його використання.

У разі тривалого прийому лікарського засобу пацієнт потребує проведення контролю рівня сечової кислоти в сечі та крові.

Якщо у пацієнта під час прийому Рибоксину з'явився свербіж шкіри, то від використання препарату слід відмовитися.

Передозування

При прийомі Рибоксину випадки передозування офіційно не зареєстровані.

Побічні ефекти

Під час лікування Рибоксином у хворих можуть виникати в якості побічних реакцій анафілактичні та алергічні реакції, такі як свербіж шкіри, шкірні висипання, кропив'янка, почервоніння шкіри, анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк.

Іноді під час прийому препарату у хворих відзначається розвиток подагри, гіперурикемії, прискореного серцевого ритму, зниження артеріального тиску, головний біль, задишка, запаморочення, блювота, нудота, підвищене потовиділення, підвищення у крові рівня сечової кислоти, розвиток загальної слабкості та швидкої втомлюваності.

Умови та терміни зберігання

Рибоксин – препарат, який не вимагає під час зберігання створення спеціальних умов. Лікарський засіб слід зберігати в захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі навколишнього середовища від 15 до 25 °С. Тривалість зберігання препарату три роки.