Вільпрафен : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Цей лікарський засіб належить до групи антибактеріальних засобів групи макролідів.

Володіє бактеріостатичним ефектом, який зумовлений здатністю інгібувати синтез білків бактеріями.

Потрапляючи у вогнище запального процесу, особливо у високих концентраціях, чинить бактерицидну дію.

Виявляє високу активність відносно внутрішньоклітинних мікроорганізмів, зокрема, хламідій, мікоплазми, уреаплазми, легіонели, відносно грампозитивних аеробних бактерій, таких як стафілококи, стрептококи, а також грамнегативних (гонореї, менінгіту, гемофільної інфекції) та окремих анаеробних бактерій (пептострептокока, клостридій).

Крім цього, препарат також проявляє ефективність у боротьбі з Treponema pallidum.

Склад і форма випуску

Основна діюча речовина препарату – джозаміцин.

Допоміжними компонентами виступають: метилцелюлоза, мікрокристалічна целюлоза, кремнезем колоїдний безводний, полісорбат, натрію карбоксиметилцелюлоза, тальк, магнію стеарат, макрогол, титану діоксид, алюмінію гідроксид тощо.

Виробляється в таблетованій формі, по 500 мг джозаміцину в одній таблетці.

Показання

Даний лікарський засіб використовується для лікування запальних захворювань інфекційного характеру, які спричинені мікроорганізмами, що виявляють чутливість до основної діючої речовини препарату. Зокрема Вільпрафен призначають для лікування:

• інфекцій верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (у тому числі фарингіту, тонзиліту, паратонзиліту, середнього отиту, синуситу, ларингіту);

• дифтерії (у комплексному лікуванні спільно із застосуванням дифтерійного антитоксину);

• скарлатини (у разі непереносимості пеніциліну);

• інфекцій нижніх дихальних шляхів (включаючи гострий бронхіт, бронхопневмонію, пневмонію, кашлюк, пситтакоз);

• інфекцій порожнини рота (у тому числі гінгівіт, пародонтоз);

• інфекцій шкіри та м'яких тканин (зокрема піодермії, фурункулів, сибірки, бешихи (у разі непереносимості пеніциліну), акне, лімфангіту, лімфаденіту);

• інфекцій сечовивідних шляхів, статевих органів (зокрема уретриту, простатиту, гонореї, хламідій, мікоплазмових та уреаплазмових інфекцій, а також сифілісу, венеричної лімфогранульоми за непереносимості пеніциліну).

Протипоказання

Вільпрафен протипоказаний

• при підвищеній чутливості до джозаміцину, допоміжних речовин, інших макролідів;

• при застосування препарату одночасно з прийомом ерготаміну, дигідроерготаміну, цизаприду, пімозиду, івабрадину або колхіцину;

• при застосуванні препарату матір'ю у період годування груддю дитини, яка отримує терапію цизапридом;

• при тяжких порушеннях функції печінки;

• при дефіциті сахарази/ізомальтази, непереносимості фруктози, глюкозо-галактозній мальабсорбції.

Потрібна обережність при призначенні Вільпрафена хворим із нирковою недостатністю, оскільки в цьому випадку терапію джозаміцином слід проводити з урахуванням результатів відповідних лабораторних тестів (визначення кліренсу ендогенного креатиніну).

Джозаміцин не рекомендується застосовувати спільно з такими лікарськими засобами:

• ебастин;

• агоністи дофамінових рецепторів: бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід;

• триазолам;

• галофантрин;

• дизопірамід;

• такролімус;

• терфенадин та астемізол.

Потрібне дотримання обережності при сумісному застосуванні джозаміцину з такими препаратами: карбамазепін, циклоспорин, антикоагулянти непрямої дії, силденафіл, теофілін, амінофілін, дигоксин.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Застосування цього препарату вагітним жінкам або жінкам у період, коли здійснюється грудне годування, протипоказане.

Спосіб застосування та дози

Препарат Вільпрафен приймають у розрахунку денного дозування 50 мг препарату на 1 кг ваги тіла пацієнта. Цю добову дозу приймають протягом дня в кілька прийомів, через рівні проміжки часу.

У важких випадках допустимий прийом Вільпрафена до 3 і більше грамів на день.

Таблетки Вільпрафена проковтують цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води.

Прийом препарату Вільпрафен проводиться між прийомами їжі.

Тривалість курсу лікування визначає лікар. Зокрема, ВООЗ рекомендує під час лікування стрептококових інфекцій прийом макролідів здійснювати протягом щонайменше 10 днів.

Будьте уважні! Дозувальний шприц використовується винятково для перорального введення суспензії препарату Вільпрафен і не повинен застосовуватися для дозування іншого лікарського засобу.

Не використовуйте інші пристосування для дозування і введення суспензії препарату Вільпрафен (шприц, ложечку, піпетку від іншого препарату), окрім цього спеціального шприца, відповідного конкретному дозуванню (тобто такого, що поставляється в комплекті з препаратом).

Передозування

Передозування даним препаратом може викликати симптоми розладу роботи шлунково-кишкового тракту, що проявляється у формі нудоти, блювання, діареї, болів в животі.

Рекомендується симптоматичне лікування.

Побічні ефекти

Лікування даним препаратом може спричинити побічні ефекти у вигляді:

• болю в животі, нудоти, блювання, діареї, стоматиту, запору, втрати апетиту;

• ангіоневротичного набряку, набряку Квінке, анафілактичного шоку;

• кропив'янки, бульозного дерматиту, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, пурпури, набряку обличчя;

• порушень роботи печінки, жовтяниці.

У разі, якщо внаслідок прийому цього препарату з'явилися будь-які незвичайні побічні ефекти, слід звернутися до лікаря з приводу можливих змін схеми лікування.

Умови та терміни зберігання

Термін придатності препарату Вільпрафен – не більше 4 років від дати виробництва, зазначеної на упаковці, при температурі не вище 25°С. Зборонено приймати лікарський засіб Вільпрафен після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.