Фуросемид Софарма : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Фуросемід – це високоактивний сечогінний засіб, що входить до групи сульфаніламідів. Реалізація його сечогінного ефекту відбувається у висхідному відділі петлі Генле. Від рівня концентрації фуросеміду у сечі залежить його сечогінний ефект. Він гальмує в канальцях нирок реабсорбцію води та солей, що збільшує їх виведення із сечею, а також підвищує швидкість утворення сечі та таким чином зменшує вміст рідини у тканинах та серозних порожнинах.

Склад та форма випуску

Діюча речовина: Фуросемід (Furosemide).

Препарат виготовляється у формі

• таблеток: одна таблетка містить 40 мг діючої речовини;

• 1% розчину для ін'єкцій;

• розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення у дозуванні по 10 мг/мл.

Показання

Фуросемід використовується в терапії

• набряків, асоційованих з хронічною застійною серцевою недостатністю (якщо необхідний прийом діуретиків);

• набряків, що виникають на фоні хронічної ниркової недостатності;

• гострої ниркової недостатністі;

• набряків, які виникають на тлі нефротичного синдрому (якщо хворий потребує терапії діуретиками);

• набряків при патології печінки (як додаткове лікування із застосуванням антагоністів альдостерону);

• артеріальної гіпертензії.

Протипоказання

Фуросемід не призначається пацієнтам з алергією на фуросемід або непереносимістю інших компонентів медикаментозного засобу. Препарат не використовується, якщо у хворого раніше була виявлена ​​гіперчутливість до сульфаніламідів, тому що в цьому випадку висока ймовірність розвитку перехресної чутливості до фуросеміду.

Призначення препарату протипоказане особам із нирковою недостатністю, що виявляється анурією, а також якщо у пацієнта не виникає терапевтичного ефекту на введення фуросеміду.

Застосування препарату неможливе в лікуванні хворих, у яких ниркова недостатність виникла на фоні лікування нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами.

Фуросемід протипоказаний при гіповолемії або зневодненні організму, тяжкій формі гіпокаліємії, гіпонатріємії, прекоматозних та коматозних станах, асоційованих з печінковою енцефалопатією.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

У зв'язку з тим, що Фуросемід може проникати через гематоплацентарний бар'єр, його призначення вагітним протипоказане.

Фуросемід здатний проникати в грудне молоко, також дана речовина здатна інгібувати лактацію, тому при необхідності призначення його цій категорії хворих жінці рекомендують відмовитися від грудного вигодовування.

Спосіб застосування та дози

Доза лікарського засобу підбирається індивідуально, з урахуванням клінічної ситуації та віку хворого. Під час лікування можливе проведення коригування дози з урахуванням якості діуретичної відповіді та загального стану хворого.

При прийомі препарату в пероральній формі дорослі хворі можуть приймати Фуросемід від 20 мг до 80 мг на день, при необхідності добова доза може бути збільшена до 600 мг. Діти одержують лікарський засіб по 1 або 2 мг на кг маси тіла. Максимальна дитяча доза – 6 мг на кілограм маси тіла.

При внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні препарату дорослі хворі отримують від 20 мг до 40 мг один або двічі на добу. Діти у початковій дозі отримують препарат по 1 мг на кг маси тіла.

При прийомі препарату хворий повинен споживати достатню кількість рідини, що допоможе запобігти виникненню зневоднення та порушення водно-електролітного балансу.

Передозування

При прийомі препарату в дозах що значно перевершують терапевтичні можливий розвиток симптомів інтоксикації, яка може виявлятися виникненням гіповолемії, зневодненням організму, збільшенням у плазмі еритроцитів, серцевою аритмією, тяжкою артеріальною гіпотензією, гострою нирковою недостатністю, тромбозом, маренням.

При прийомі препарату у пероральній формі пацієнту може бути проведене промивання шлунку. Для попередження смерті хворому показаний моніторинг життєво важливих органів і систем, а також призначення коректного симптоматичного лікування.

Побічні ефекти

Прийом Фуросемід може супроводжуватися у деяких хворих порушенням електролітного балансу, виникненням симптомів зневоднення та гіповолемії, особливо у літніх пацієнтів, розвитком гіпонатріємії, гіпохлоремії, гіпокаліємії, підвищенням рівня холестерину в крові, сечової кислоти та виникненням нападів подагри, зниження толерантності до глюкози.

Іноді при прийомі Фуросеміду відбувається перехід цукрового діабету із прихованої форми у гостру. Крім цього, у деяких хворих може спостерігатися збільшення кількості сечі, підвищення в сечі кількості натрію або хлору, затримка сечі, при частковій обструкції відтоку сечі, ниркова дисфункція.

Іноді при прийомі Фуросеміду хворі скаржаться на появу нудоти і блювоти, порушення випорожнень, симптомів гострого панкреатиту, порушення слуху, дзвону у вухах, а також кропив'янки, бульозного дерматиту, пурпури, фоточутливості, гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, системного червоного вовчаку, анафілактичних реакцій, парестезій, апластичної або гемолітичної анемій.

Іноді при прийомі Фуросеміду може відзначатися розвиток рабдоміолізу, асоційованого з тяжкою формою гіпокаліємії.

При використанні Фуросеміду в терапії недоношених немовлят у перші дні їхнього життя висока ймовірність незарощення у них у майбутньому артеріальної протоки.

Умови та термін зберігання

Фуросемід у розчині для ін'єкцій та таблетованій формі слід зберігати в місцях, які недоступні для дітей та захищені від проникнення прямих сонячних променів, при помірній вологості та температурі навколишнього середовища не вище 25 °C. Тривалість зберігання Фуросеміду у формі таблеток та розчину для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення два роки. Препарат заборонено використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.