Лозартан : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Лозартан – це препарат, що знижує підвищений кров'яний тиск. Призначають для лікування есенціальної гіпертензії.

Знижує смертність при хворобах серцево-судинної системи, зокрема при інфаркті, інсульті. Має захисні властивості організму при цукровому діабеті II типу, якщо пацієнт страждає на проїнурію.

Основний активний компонент – лозартану калію. Є синтетичним антагоністом рецепторів ангіотензину – два, що застосовується перорально.

Даний ангіотензин – це вазоконстриктор, що володіє активними властивостями. Здатний зв'язуватися з рецептором AT1, що міститься в різних тканинах, у тому числі гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках, міокарді.

Здатний до проліферації клітин гладких м'язів. Лозартан блокує всі фізіологічно значущі впливи ангіотензину-два.

При цьому немає зв'язування або блокування рецепторів гормонів або іонних каналів, важливих для серцево-судинної регуляції. Як наслідок, не посилюються побічні ефекти, які зазвичай викликаються брадикініном.

Склад та форма випуску

Лозартан надходить у продаж у формі таблеток, що мають ризик-насічку, для зручності розлому навпіл. Головна діюча речовина – лозартан калію.

Виробляється у дозуваннях по 12,5, 25, 50 або 100 мг лозартану калію в одній таблетці.

До допоміжних речовин відносять кукурудзяний крохмаль, гіпромеллозу, целюлозу, магнію стеарат, лактозу, кремнію діоксид, макрагол, тальк, титану діоксид.

Показання

Лозартан застосовують для лікування різних захворювань серцево-судинної системи, таких як:

- есенціальна гіпертензія у дорослих та дітей віком від 6 років і старше;

- хронічна серцева недостатність в пацієнтів старше 60 років, якщо застосування інгібіторів АПФ протипоказане або неможливе через несумісність, особливо при кашлі;

- захворювання нирок у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом другого типу, що супроводжуються протеїнурією та артеріальною гіпертензією, у комбінованій терапії.

Також препарат знижує ризики смертності та ускладнень серцево-судинної системи у вигляді інсультів у хворих з гіпертрофією та артеріальною гіпертензією лівого шлуночка міокарда, підтверджених електрокардіограмою.

Протипоказання

Лозартан протипоказаний при алергічних реакціях на один із компонентів препарату.

Одночасний прийом лозартану разом із лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказаний пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю.

Лозартан не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років, оскільки дані щодо цієї групи пацієнтів обмежені.

Невідомий ступінь впливу Лозартана на фертильність.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Лозартан при вагітності застосовувати протипоказано, оскільки безпека у цьому стані недостатньо вивчена.

При необхідності приймати Лозартан при лактації – її краще призупинити, оскільки невідомо, чи він проникає у грудне молоко.

Спосіб застосування та дози

Лозартан приймають 1 раз на день, незалежно від їжі. Зазвичай прийом проводять уранці або ввечері. Препарат необхідно приймати, запиваючи великою кількістю води.

Середня доза – 50 мг. Стабільний позитивний ефект досягається через 3-6 тижнів від початку терапії. За потреби дозу збільшують до 100 мг.

Можливий прийом Лозартану у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

При серцевій недостатності початкова добова доза Лозартану становить 125 мг. За тиждень можна збільшити до 25 мг. Третій тиждень дозування допускається підняти до 50 мг.

Дітям віком від 6 років при вазі від 20 до 50 кг добова доза становить 25 мг. При необхідності лікар може збільшити дозу до 50 мг 1 раз на добу.

При вазі понад 50 кг дозування може досягати 50 мг стандартних. При необхідності лікар може збільшити дозу до 100 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам віком від 75 років лікування можна починати відразу з дозування в 25 мг.

У разі призначення Лозартана пацієнтам з порушеннями роботи нирок або пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу, початкову корекцію дози проводити не треба.

Для пацієнтів з порушеннями роботи печінки в анамнезі слід розглянути можливість застосування препарату у меншому дозуванні.

Немає досвіду лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями роботи печінки, тому Лозартан протипоказаний пацієнтам з подібними захворюваннями.

Передозування

Передозування цим препаратом спостерігалося рідко, оскільки він не має високої токсичності. Тому дані про передозування незначні.

При значному перевищенні рекомендованої дози Лозартану найбільш вірогідні симптоми у вигляді:

- тахікардії;

- артеріальної гіпотензії (різкого зниження артеріального тиску;

- брадикардії.

При інтоксикації необхідно прийняти сорбенти. Подальше лікування – симптоматичне.

Побічні ефекти

Прийом Лозартана добре переноситься, і зазвичай не викликає значних побічних ефектів.

Однак при тривалому прийомі у деяких пацієнтів можлива поява:

- болю в грудній клітці, аритмії;

- запаморочення, кашлю;

- вертиго, нежиті, фарингіту та синуситу;

- слабкості, інфекцій верхніх дихальних шляхів;

- астенії, фотосенсибілізації;

- гіпоглікемії, анемії;

- еритродермії та гіперкаліємії;

- тромбоцитопенії, мігрені;

- дзвони у вухах, дисгевзії.

Також можливі:

- сонливість, біль голови;

- м'язові судоми, пальпітація;

- стенокардія, тахікардія, гіпотензія;

- висипання, запор, парестезії, нудота, алергічна кропив'янка, діарея, блювання;

- свербіж, міалгія, артралгія, рабдоміоліз.

У процесі лікування Лозартаном можуть розвинутися зміни роботи нирок, набряки, депресія, дозозалежний ортостатичний ефект, інсульт, задишка, непритомність, безсоння, біль у животі та панкреатит.

Умови та термін зберігання

Зберігання Лозартана не вимагає особливого температурного режиму, може зберігатися при кімнатній температурі, проте його слід тримати поза потраплянням прямого сонячного проміння.

Термін придатності до лікарського засобу – 4 роки.