Мидокалм : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Мідокалм – міорелаксант, що характеризується центральним механізмом дії. Толперизон має схожу структуру з лідокаїном і має мембраностабілізуючу та місцевоанестезуючу дію, а також інгібує нервові імпульси в первинних аферентних волокнах і рухових нейронах, завдяки чому відбувається блокування спинномозкових моно- і полісинаптичних рефлексів. Препарат демонструє високу афінність до нервових тканин, досягаючи найбільшої концентрації у стовбурі головного мозку та спинному мозку, а також периферичній нервовій системі.

Склад та форма випуску

Діюча речовина: Толперизон (Tolperisone).

Препарат виготовляється у формі таблеток, які вкриті плівковою оболонкою у дозі 150 або 50 мг толперизону.

Показання

Мідокалм – препарат, що застосовується у складі симптоматичної терапії м'язового спазму, що виник на тлі перенесеного інсульту, спастичності кінцівки, що виникли на тлі інсульту, міофасціального больового синдрому середнього та тяжкого ступеня, у тому числі і м'язового спазму, що виникає при дорсопатії.

Протипоказання

Мідокалм не призначається особам з підвищеною чутливістю до компонентів лікарського засобу або хімічно подібних речовин із толперизоном.

Препарат не призначається особам з міастенією gravis, дітям молодше вісімнадцяти років, вагітним, які годують та пацієнтам, які страждають на непереносимість галактози, лактазну недостатність, глюкозо-галактозну мальабсорбцію.

Слід поставитися з обережністю при необхідності використання Мідокалму в терапії пацієнтів з непереносимістю лідокаїну або алергією на інші медикаментозні засоби, хворих з дисфункціею нирок або печінки.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

При вивченні впливу толперизону на плід у ході експериментів на тваринах у препарату не виявлено тератогенного ефекту. У зв'язку з тим, що під час досліджень не було отримано клінічно значущих даних Мідокалм, допустимо використовуватися в терапії вагітних жінок тільки у разі крайньої необхідності.

У зв'язку з відсутністю будь-якої інформації про те, проникає чи ні толперизон у грудне молоко жінки, його не призначають цій категорії хворих.

Спосіб застосування та дози

Мідокалм – ліки, які необхідно приймати після їжі. Прийом препарату натще або з недостатньою кількістю їжі може знизити його біодоступність.

Дорослі хворі одержують препарат від 150 до 450 мг на день, розділених на три прийоми.

При призначенні препарату особам з дисфункцією нирок необхідно враховувати, що досвід використання толперизону в терапії цієї категорії хворих дуже обмежений, проте встановлено, що у таких пацієнтів відзначається більш часте виникнення побічних ефектів. У зв'язку з цим хворі з дисфункцією нирок потребують індивідуального титрування його дозування та ретельним веденням спостереження за роботою нирок та загальним станом пацієнта.

При призначенні препарату особам з дисфункцією печінки необхідно враховувати, що досвід використання толперизону в терапії цієї категорії хворих дуже обмежений, проте встановлено, що у таких пацієнтів відзначається більш часте виникнення побічних ефектів. У зв'язку з цим хворі з дисфункцією печінки потребують індивідуального титрування його дозування та спостереження за роботою печінки та загальним станом пацієнта.

Передозування

Немає достовірної інформації про те, які саме наслідки виникають при прийомі Мідокалму у дозах, що перевищують терапевтичні. Однак є відомості про те, що прийом препарату у високих дозах може супроводжуватися появою сонливості, диспепсичних порушень, тахікардії, підвищення артеріального тиску, вертиго та брадикінезії. У деяких хворих відзначалася поява судом, пригнічення дихання, апное та коми.

На даний момент специфічний антидот толперизону невідомий. При встановленні факту передозування пацієнту призначається симптоматична терапія та моніторинг роботи життєво важливих органів.

Побічні ефекти

У ході досліджень було встановлено, що найчастіше при прийомі Мідокалму у хворих відзначається порушення роботи нервової системи, ураження підшкірної клітковини шкіри, загальні порушення та розлад органів травлення.

Іноді прийом Мідокалма супроводжується розвитком у хворого анемії, анафілактичного шоку, ангіоневротичного набряку, у тому числі і набряку губ та обличчя, анорексії, полідипсії, безсоння, апатії, зниження рухової активності, сплутаності свідомості, депресії, головного болю, вертиго, підвищеної сонливості, зниження уваги, тремору, епілепсії, летаргії, парестезії та гіпостезії.

У деяких хворих може розвиватися порушення зору, шум у вухах, стенокардія, брадикардія, відчуття серцебиття, припливів, артеріальної гіпотензії, задишки, прискореного дихання, носових кровотеч, абдомінальних болів, дискомфорту в животі, порушення випорожнення, сухості слизової рота, метеоризму, блювання, депресії, слабо вираженої дисфункції печінки, алергічних дерматитів, підвищеної пітливості, кропив'янки, свербежу шкіри та шкірних висипів.

У деяких хворих відзначається розвиток нічного нетримання сечі, протеїнурії, м'язової слабкості, болю в кінцівках, остеопатій, міалгій, швидкої стомлюваності, хронічної втоми, відчуття дискомфорту в тілі, почуття сп'яніння, дратівливості, емоційної лабільності, підвищеної спраги, дискомфорту у грудній клітці.

Іноді прийом Мідокалму може супроводжуватися виникненням гіпербілірубінемії, зміною активності печінкових ферментів, тромбоцитопенії та лейкоцитозу, а також зниженням артеріального тиску.

Умови та термін зберігання

Мідокалма в таблетованій формі слід зберігати при температурі навколишнього не вище 30 °C. Щоб лікарський засіб зберіг свої високі лікувальні властивості, таблетки слід зберігати в оригінальній упаковці разом з інструкцією в місцях, які захищені від проникнення вологи і світла, а також не доступні для дітей.