Ампициллин Ватхэм : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Ампіцилін – антибактеріальний препарат широкого спектра дії. Бактерицидна дія препарату реалізується за допомогою його незворотного зв'язування з транспептидазами бактерій, які беруть участь у біосинтезі пептидогліканів – головного складника компонента клітинної бактеріальної стінки.

Ампіцилін є напівсинтетичним антибіотиком, який одержують шляхом ацилювання 6-амінопеніциланової кислоти залишком аміно-фенілоцтової кислоти.

Ампіцилін не руйнується в кислому середовищі шлунку, добре абсорбується в травному тракті при пероральному прийомі. Препарат демонструє високу активність щодо грампозитивних мікроорганізмів, що піддаються дії бензилпеніциліну. Крім цього, Ампіцилін впливає на деякі грамнегативні мікроорганізми, такі як сальмонели, шигели, протеї, кишкова паличка, паличка Фрідлендера, паличка Пфейффера, що значно розширює його спектр дії та дозволяє використовувати в терапії змішаних інфекцій.

Ампіцилін не призначається в терапії пеніцилінозаутворюючих (бактерій, що синтезують пеніциліназ – фермент, який чинить руйнівну дію пеніциліни) стафілококів, стійких до бензилпеніциліну, оскільки препарат руйнується пеніциліназою.

Склад та форма випуску

Діюча речовина: Ампіцилін (Ampicillin).

Препарат виготовляється у формі

• таблеток: кожна таблетка містить 250 мг ампіциліну;

• порошку для приготування розчину для внутрішньом'язового введення в дозуванні по 1 г, 250 мг 500 мг, 1000 мг.

Показання

Ампіцилін використовують у терапії інфекційних захворювань, які викликані чутливою до препарату мікрофлорою. Його застосовують у лікуванні інфекційних захворювань

• ЛОР-органів та органів дихання (пневмоній, трахеїтів, бронхітів, абсцесу легені, синуситів, фарингітів, отитів, тонзилітів);

• біліарної системи (холециститів та холангітів);

• бактеріальних менінгітів;

• гастроентеритів, асоційованих з шигелами або сальмонелами, а також у терапії черевного тифу та паратифу;

• бактеріальних ендокардитів;

• інфекцій сечостатевої системи (пієлітів, циститів, пієлонефритів, уретритів та гонореї);

• перитонітів;

• септицемії;

• інфекційних уражень шкіри та м'яких тканин.

Протипоказання

Ампіцилін не використовується в лікуванні осіб з гіперчутливістю до препарату та інших β-лактамних антибіотиків, таких як пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми, а також до будь-яких його допоміжних компонентів.

Ампіцилін не призначається пацієнтам з тяжкою дисфункцією печінки, лейкемією, ВІЛ-інфекцією та особам, які страждають на інфекційний мононуклеоз.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

У Ампіциліну не було виявлено тератогенного ефекту, проте використання препарату в терапії вагітних можливе лише у разі крайньої необхідності та після ретельного аналізу та співвідношення очікуваної користі для здоров'я матері та можливих ризиків для здоров'я плода.

У зв'язку з тим, що ампіцилін здатний проникати в грудне молоко при необхідності використання даного лікарського засобу в терапії жінок, що лактують, слід на час лікування відмовитися від грудного вигодовування.

Спосіб застосування та дози

Доза та тривалість лікування підбираються фахівцем індивідуально у кожному конкретному випадку та залежать від тяжкості та локалізації інфекційного процесу, а також чутливості до ампіциліну бактеріальної флори.

При прийомі препарату в пероральній формі разова доросла доза варіюється від 250 мг до 500 мг, а добова від 1 до 3 г. Максимально на добу хворий може отримувати не більше 4 г ампіциліну.

Діти отримують ампіцилін у добовій дозі від 50 до 100 мг на кілограм маси тіла, діти з масою тіла менше 20 кг отримують засіб від 12,5 до 25 мг на кілограм маси тіла.

Добову дозу Ампіцилін дітям ділять на 4 прийоми. Тривалість лікування підбирається з урахуванням терапевтичної відповіді та тяжкості інфекційного процесу.

При використанні парентеральної форми Ампіциліну введення препарату здійснюється внутрішньовенно-краплинно, внутрішньовенно-струменево та внутрішньом'язово. Разова доросла доза препарату варіюється від 250 до 500 мг, а добова від 1 до 3 г. У разі потреби доза Ампіциліну може бути збільшена до 10 г і більше.

Новонароджені діти отримують лікарський засіб у дозі 100 мг на кілограм маси тіла, діти інших вікових груп отримують засіб по 50 мг на кілограм маси тіла. При необхідності дозу препарату можна збільшити за рішенням лікаря.

Передозування

При інтоксикації Ампіциліном у пацієнта може виникати нудота та блювання, порушення випорожнень, а також порушення водно-електролітного балансу.

При прийомі препарату в дозах, що значно перевершують терапевтичні, постраждалому призначають промивання шлунку, прийом ентеросорбентів і сольових проносних, симптоматичне лікування та заходи для стабілізації водно-електролітного балансу. У особливо тяжких випадках пацієнту показано проведення гемодіалізу.

Побічні ефекти

Ампіцилін добре переноситься хворими, однак у деяких пацієнтів може виникати алергічний свербіж шкіри, алергічний лущення шкіри, алергічні шкірні висипання, а також алергічний риніт, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок.

Іноді у відповідь на прийом даного лікарського засобу у пацієнтів може виникати дисбактеріоз кишечника, сухість слизової оболонки рота, дисфункція печінки, диспепсичні розлади, ажитація, підвищена агресивність, депресія, сплутаність свідомості, судоми, анемія, нефропатія, суперінфекція, біль та утворення інфільтрату в області введення лікарського засобу.

Умови та термін зберігання

Ампіцилін слід берегти в сухих, захищених від світла місцях, які недосяжні для дітей за температури навколишнього середовища не вище 20°С. Тривалість зберігання два роки. Препарат категорично заборонено використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.