Бетадин : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Чинить антисептичну, дезінфікуючу, протигрибкову та антипротозойну дію. Блокує аміногрупи клітинних білків. Володіє широким спектром протимікробної дії. Активний щодо бактерій (у т.ч. кишкової палички, золотистого стафілокока), грибів, вірусів, найпростіших. Вивільняючись із комплексу з полівінілпіролідоном під час контакту зі шкірою та слизовими оболонками, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх і спричиняє загибель мікроорганізмів. Чинить швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (за винятком M.tuberculosis).

Склад і форма випуску

Бетадин випускається в розчині для зовнішнього застосування і у вигляді вагінальних супозиторіїв. Головний компонент препарату – повідон-йоду.

Показання

10% розчин Бетадину може використовуватися в стоматології, трансплантології, хірургії, офтальмології, гінекології та травматології для:

• попередження розвитку суперінфекцій, під час використання антибактеріальних і гормональних мазей;

• попередження інфікування ранових поверхонь;

• підготовки операційного поля;

• післяопераційної обробки слизової при проведенні трансвагінальних діагностичних заходів;

• обробки ділянок слизової та шкіри при проведенні інвазивних процедур;

• терапії інфекцій шкіри, які спричинені чутливою до препарату патогенною флорою;

• лікування інфекційних ран;

• дезінфекції пологових шляхів.

Також препарат може використовуватися для обробки опіків, трофічних виразок, піодермій і пролежнів.

Вагінальні супозиторії застосовують для терапії трихомоніазу, кандидозів і вагінітів, що спричинені неспецифічною або змішаною інфекцією.

Протипоказання

Бетадин не призначають у разі гіпертиреозу, аденоми щитоподібної залози, печінкової або ниркової недостатності, вагітності, годування груддю, серцевої недостатності, герпетиформному дерматиті Дюринга, до і після лікування радіоактивним йодом. Крім цього, препарат неприпустимо використовувати для лікування дітей, яким ще не виповнилося 1 року.

Несумісний з іншими дезінфекційними та антисептичними засобами, особливо з тими, що містять луги, ферменти та ртуть.

Спільне застосування повідон-йоду і перекису водню, а також ферментних препаратів, що містять срібло і таулоридин, для обробки ран, а також антисептичних препаратів, призводить до взаємного зниження їх ефективності.

У присутності крові бактерицидна дія може зменшуватися, однак при збільшенні концентрації розчину, бактерицидна активність може бути збільшена.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Бетадин не призначається під час вагітності, оскільки присутні у складі препарату метаболіти здатні проникати крізь плацентарний бар'єр і провокувати розвиток гіпертиреозу плода.

За необхідності призначення Бетадину жінкам на стадії лактації слід вирішити питання про припинення вигодовування.

Спосіб застосування та дози

Бетадин у розчині може використовуватися в розведеному або не розведеному стані. Розведення препарату слід проводити безпосередньо перед використанням, частота прийому від 2 до 3 разів на добу.

Перед введенням супозиторії рекомендується звільнити від оболонки і злегка змочити водою. Супозиторії вводять глибоко внутрішньопіхвово: при лікуванні гострих вагінітів призначають по 1 або 2 супозиторії на добу, тривалість лікування 7 днів. При терапії хронічного вагініту призначають по 1 супозиторію протягом 14 днів, за необхідності тривалість лікування може бути збільшена до 21 дня. Лікування проводять незалежно від фази менструального циклу. Під час застосування препарату рекомендується використовувати гігієнічні прокладки.

У зв'язку з окиснювальними властивостями повідон-йоду його сліди можуть призводити до хибнопозитивних результатів деяких типів досліджень для виявлення прихованої крові в калі, а також крові або глюкози в сечі.

Під час застосування повідон-йоду може знизитися поглинання йоду щитовидною залозою, що може вплинути на результати деяких діагностичних досліджень (наприклад, сцинтиграфії щитовидної залози, визначення білково-зв'язаного йоду, вимірів із застосуванням радіоактивного йоду), а також може взаємодіяти з препаратами йоду, що застосовуються для лікування захворювань щитовидної залози. Для отримання неспотворених результатів сцинтиграфії щитовидної залози після довготривалої терапії повідон-йодом рекомендується витримати достатньо тривалий період часу без цього препарату.

При порушенні функції щитовидної залози, препарат може застосовуватися тільки за вказівкою лікаря. Якщо під час курсу лікування виникнуть симптоми гіпертиреозу, необхідно перевірити функцію щитовидної залози. Необхідно провести контроль функції щитовидної залози у новонароджених і вигодовуваних грудним молоком немовлят, матері яких застосовували Бетадин.

Обережності слід дотримуватися при регулярному застосуванні препарату пацієнтам із раніше діагностованою нирковою недостатністю. Слід уникати регулярного застосування вагінальних супозиторіїв Бетадин у хворих, які отримують препарати літію.

Застосування повідон-йоду дозволено з періоду новонародженості, але з огляду на форму випуску – вагінальні супозиторії не рекомендується застосовувати до 8 років і потрібно дотримуватися обережності при введенні незайманим дівчатам.

Передозування

Для гострої йодної інтоксикації характерні такі симптоми: металічний присмак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті або глотці, подразнення та набряк очей, шкірні реакції, шлунково-кишкові розлади та пронос, порушення функції нирок та анурія, недостатність кровообігу, набряк гортані із вторинною асфіксією, набряк легень, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія.

Лікування основане на призначенні симптоматичної та підтримуючої терапії з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок і щитовидної залози.

Побічні ефекти

При використанні Бетадину у деяких хворих у місцях використання препарату можуть виникати свербіж, гіперемія, контактний дерматит або йодисті вугри.

Умови та терміни зберігання

Бетадин рекомендується зберігати в захищеному від світла і не доступному для дітей місці. Термін придатності засобу - 2 роки.