Знеболювальний, жарознижувальний, спазмолітичний (впливає на гладку мускулатуру сечовивідних і жовчних шляхів) засіб групи похідних піразолону. Протизапальна дія виражена слабо.
Механізм дії зумовлений інгібуванням циклооксигенази, що призводить до зниження синтезу простагландинів, які зумовлюють у вогнищі запалення розвиток болю, підвищення температури та збільшення тканинної проникності, а також порушенням проведення больових екстра- і пропріорецептивних імпульсів, підвищенням порогу збудження таламічних центрів больової чутливості, підвищенням тепловіддачі.
Склад і форма випуску
Препарат випускається в таблетках, порошку і в розчині для ін'єкцій. Він виготовляється на основі метамізолу натрію, який є білим або злегка жовтуватим кристалічним порошком, що розкладається в присутності вологи і швидко розчиняється у воді.
Показання
Анальгін використовують для усунення або зменшення болю різного ґенезу в разі невралгій, мігрені, укусів комах, опіків, травм, радикуліту, міозиту, невритів, а також для зменшення прояву симптомів гарячки в разі різкого підвищення температури, спричиненого грипом, ревматизмом або ГРВІ.
Протипоказання
Анальгін не призначають у разі гіперчутливості до препарату, пригнічення кровотворення, ниркової або печінкової недостатності, вагітності, спадкової гемолітичної анемії, у період лактації, в разі алкоголізму, хронічних захворювань нирок і дітям до 3 місяців.
Крім цього, він протипоказаний у разі гіпотонії, порушення кровообігу, спричиненого інфарктом міокарда, множинними травмами і при шоковому стані, що починається.
З обережністю потрібно призначати хворим із систолічним артеріальним тиском нижче 100 мм рт.ст. або у разі нестабільності кровообігу (наприклад, у разі тяжкого порушення кровообігу, що розпочинається, при інфаркті міокарда, множинній травмі, шоковому стані, що розпочинається), з анамнестичними вказівками на захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит) та у разі тривалого алкогольного анамнезу.
При парентеральному введенні необхідні лікарський контроль (висока частота алергічних реакцій, у т. ч. з летальним наслідком) і наявність умов для проведення протишокової терапії.
У хворих на атопічну бронхіальну астму та поліноз підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості.
Виключається застосування для зняття гострого болю в животі невстановленого генезу (до з'ясування причин).
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам:
літнього віку, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, особливо з боку травної системи;
із запальними захворюваннями кишечнику, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона.
При призначенні хворим із гострою серцево-судинною патологією необхідний ретельний контроль за гемодинамікою. З обережністю застосовують пацієнтам при інфаркті міокарда, при лікуванні цитостатиками, при хронічному алкоголізмі, обтяженому алергологічному анамнезі, захворюваннях крові.
Не рекомендується регулярне тривале застосування препарату через мієлотоксичність метамізолу натрію; необхідно контролювати картину периферичної крові (лейкоцитарну формулу).
При застосуванні препарату можливий розвиток агранулоцитозу, у зв'язку з чим при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, а також запалення зовнішніх статевих органів і заднього проходу необхідна негайна відміна препарату.
Застосування під час вагітності та годування груддю
Протягом перших і останніх трьох місяців вагітності приймати Анальгін не можна. З четвертого по шостий місяці вагітності прийом Анальгіну повинен здійснюватися за суворими медичними показаннями.
Після прийому Анальгіну годування груддю має бути припинено на 48 годин.
Спосіб застосування та дози
Анальгін у таблетках і порошку призначають для перорального прийому, а в розчині використовують для в/м або в/в введення.
Препарат приймають внутрішньо після їжі. Його добова норма може коливатися залежно від інтенсивності болю від 0,75 до 3 г на добу, розділених на два або три прийоми. Дитяча доза може коливатися від 5 до 10 мг на кг маси тіла 3 або 4 рази на добу.
В/м або в/в введення препарату дорослим здійснюють у разі інтенсивних болів по 1 або 2 мл 25 або 50% розчину від 2 до 3 разів на добу. Хворий не повинен отримувати за добу більше 3 г препарату при в/м введенні і 2 г при в/в. Дітям ін'єкційну форму розчину вводять у дозуванні: 50% розчин по 0,1 – 0,2 мл або 25% розчин 0,2 або 0,4 мл на 10 кілограм маси тіла.
Передозування
У разі передозування необхідно проконсультуватися з лікарем. Можлива поява таких симптомів: нудота, блювання, біль у шлунку, олігурія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, гостра ниркова та/або печінкова недостатність, судоми, параліч дихальної мускулатури.
Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту для метамізолу не існує. В умовах лікувального закладу – проведення форсованого діурезу, гемодіалізу, при розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.
Побічні ефекти
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія.
З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі в червоний колір.
З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, гранулоцитопенія.
Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, набряк Квінке; рідко – синдром Стівенса – Джонсона, синдром Лайєлла, бронхоспастичний синдром, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, гіперемія шкіри, ангіоневротичний набряк.
Інше: зниження артеріального тиску, інфільтрати у місці введення (при внутрішньом'язовому введенні), гіперемія, набряк, локальні висипання та свербіж шкіри у місці введення.
Умови та терміни зберігання
У темному, захищеному від вологи місці протягом 5 років з моменту виготовлення.