АЦЦ : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Про АЦЦ інструкція повідомляє, що його призначають для лікування сухого кашлю.

Його основний компонент – ацетилцистеїн (N-ацетил-L-цистеїн), який відноситься до групи муколітиків, тобто активних фармацевтичних речовин, які застосовуються для розрідження секрету. АЦЦ застосовується як відхаркувальний засіб, який застосовується для того щоб розріджувати мокротиння у випадках таких захворювань органів дихання, при яких спостерігається густа слиз, що важко відокремлюється.

Його основний компонент ацетилцистеїну - це похідне цистеїнової амінокислоти. Його муколітичний ефект має хімічну природу. Завдяки своїй вільній сульфгідрильній групі ацетилцистеїн здатний розривати дисульфідні зв'язки в окислених мукополісахаридах, що викликає деполімеризацію мукопротеїдів мокротиння.

Внаслідок даного механізму відбувається зниження в'язкості слизу, що відокремлюється, стимулює відхаркування і відходження бронхіального секрету. АЦЦ також має властивість зберігає свою активність навіть у разі, якщо мокротиння має гнійні компоненти.

Склад та форма випуску

АЦЦ містить основну діючу речовину – ацетилцистеїн.

Виготовляється у різних формах, дозуваннях та з деякими особливостями.

Зокрема, препарат виробляється під назвами АЦЦ – 100 (таблетки 100 мг ацетилцистеїну), АЦЦ – 200 (таблетки 200 мг ацетилцистеїну), АЦЦ – лонг (шипуче-розчинні таблетки, які містять 600 мг АЦЦ – гарячий напій Мед лимон, АЦЦ Актив (гранули для приготування орального розчину, по 600 мг на 1 порцію).

Показання

АЦЦ - ліки від кашлю, який характеризується сухістю, в'язкістю, мокротою, що важко відокремлюється. Призначають при застуді, ГРВІ, ГРЗ, грипі, бронхіті (гострому, хронічному або обструктивному), пневмонії, трахеїті, трахеобронхіті, муковісцидозі, ларингіті, синуситі.

Головний активний компонент АЦЦ - ацетилцистеїн – це амінокислота, що має муколітичні або відхаркувальні властивості.

Внаслідок хімічних процесів, що виникають після його застосування, відбувається зниження в'язкості секрету, що відокремлюється, в дихальних шляхах. Як наслідок, слиз стає рідким, легко відкашлюється, відбувається полегшення кашльового симптому.

Крім перерахованого, ацетилцистеїн також застосовується як антидот у разі гострого отруєння препаратами на основі альдегідів, парацетамолу та фенолу.

Ацетилцистеїн також має антиоксидантні пневмопротекторні властивості завдяки його здатності хімічно зв'язуватися з сульфгідрильними групами радикалів і нейтралізувати їх.

Також АЦЦ підвищує синтез глутатіону, який є важливим фактором внутрішньоклітинного захисту як від окисних токсинів різного походження, так і від цитотоксичних речовин. Завдяки цій особливості ацетилцистеїну його ефективно застосовують у разі передозування парацетамолом.

Як показали клінічні дослідження, ацетилцистеїн здатний пригнічувати утворення бактеріальної біоплівки та руйнувати вже сформовані біоплівки.

Тривала терапія ацетилцистеїну (протягом більш ніж 3 місяців) може зменшити частоту раптових загострень у пацієнтів із хронічним бронхітом.

Протипоказання

АЦЦ протипоказано застосовувати у разі:

- алергії на ацетилцистеїн, галактозу-фруктозу;

- виразки шлунка або 12-палої кишки;

- легеневої кровотечі або кровохаркання.

Не слід застосовувати в педіатрії для лікування дітей, які страждають на гепатит, печінкову або ниркову недостатність, оскільки наслідком цього може потенційна загроза скупчення азотовмісних речовин.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

АЦЦ, за попередніми даними, не чинить токсичного на розвиток ембріона. У той же час небажано застосовувати його під час вагітності.

Лікар приймає рішення про застосування АЦЦ залежно від стану жінки.

Лактацію на час лікування бажано призупинити.

Спосіб застосування та дози

АЦЦ приймають перорально, 1 раз на день, в один і той же час доби.

Рекомендовані дозування:

- при звичайному кашлі тяжкого та середнього ступеня тяжкості дорослі приймають по 200-300 мг ацетилцистеїну 1 раз на день;

- при звичайному кашлі тяжкого та середнього ступеня тяжкості діти 2-5 років приймають по 600 мг ацетилцистеїну 1 раз на день;

- при муковісцидозі дорослі можуть приймати до 800 мг, діти віком від 7 років – 300 мг за 1 прийом, діти від 2 до 5 років – 200 мг за 1 прийом.

Шипучі таблетки або гранули для перорального розчину можна розчинити в 100 мл рідини, це може бути не тільки вода, але також сік або чай.

Тривалість терапії у гострій фазі – 5-7 днів. При хронічному перебігу хвороби терапія АЦЦ може тривати до півроку.

Застосування ацетилцистеїну, особливо на самому початку лікування, може призвести до різкого розрідження секрету, що відокремлюється, і збільшити його обсяг. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідний дренаж та бронхоаспірація.

Передозування

Передозування препаратом АЦЦ може спричинити явища диспепсії – кишкового розладу (нудоти, блювання, діареї). Також можливий прояв гіперсекреції відокремлюваного.

У цьому випадку слід здійснити лікування симптоматики.

Побічні ефекти

АЦЦ зазвичай добре переноситься. У деяких випадках може виникнути:

- Порушення роботи ШКТ, такі як нудота, блювання, діарея, печія, стоматит, абдомінальні болі, неприємний запах з рота;

- порушення роботи серцево-судинної системи у вигляді зниження артеріального тиску, тахікардії, геморагії;

- порушення роботи нервової системи, наприклад, головний біль, шум у вухах;

- при бронхіальній астмі, гіперреактивності бронхів може виникнути бронхоспазм, диспное, ринорея, набряк Квінке, ангіоневротичний набряк, також можливі шкірні алергічні реакції (кропив'янка, свербіж, висип, екзема);

- порушення складу крові та лімфатичної системи – анемія;

- загальні розлади – : гіпертермія, набряк особи.

Зрідка можливі шкірні реакції, які, швидше за все, були викликані прийомом мінімум ще одним лікарським засобом, наслідком чого можливий шкірно-слизовий синдром. Не часто виявлялися випадки зниження агрегації тромбоцитів.

Умови та термін зберігання

АЦЦ зберігають до 3 років за температури не вище 30°С.

Термін зберігання – 3 роки. Готовий пероральний розчин зберігається в холодильнику не більше 12 днів.