Ібупрофен сироп : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Ібупрофен – це препарат, який входить до групи нестероїдних протизапальних засобів. Даний лікарський засіб добре переноситься хворими і має виражену аналгетичну, протизапальну та антипіретичну дію. Його використовують для усунення больового синдрому різного ґенезу. Ібупрофен може використовуватися як монопрепарат, так і у складі комплексного лікування спільно з іншими анальгетичними, антихолінергічними і антигістамінними засобами. Препарат призначений для використання у терапії дітей у педіатричній лікарській формі.

Склад та форма випуску

Основна діюча речовина препарату: Ібупрофен (Ibuprofen)

Препарат випускається у формі

• таблеток: кожна таблетка містить по 200 або 400 мг і покрита плівковою оболонкою рожевого кольору, має круглу двоопуклу форму, на її поперечному зрізі можна побачити два шари: рожевого та білого або практично білого кольору;

• капсул: кожна капсула містить 200 мг діючої речовини;

• мазі для зовнішнього нанесення: містить 5 мг ібупрофену;

• гелю для зовнішнього нанесення: містить 5 мг діючої речовини;

• ректальних супозиторіїв: кожна супозиторія містить 60 мг ібупрофену;

• суспензії для перорального прийому: до складу даної лікарської форми входить 100 мг (5 мл) ібупрофену.

Показання

Ібупрофен – це препарат, який застосовується для короткочасного лікування головного болю різного ґенезу, нападів мігрені, хворобливих місячних, зубного болю, болю в спині, невралгії, м'язових та суглобових болів, ревматичних болів, гарячкових станів при ГРВІ та грипі.

Протипоказання

Ібупрофен – ліки, які не призначають хворих з підвищеною чутливістю до основної діючої речовини та допоміжних компонентів препарату.

Лікарський засіб не може використовуватись у терапії осіб, у яких виявлено

• ерозивно-виразкове ураження органів травлення, є виразкові кровотечі в анамнезі або активній фазі;

• неповне або повне поєднання бронхіальної астми, непереносимість ацетилсаліцилової кислоти, а також інших НПЗЗ, що рецидивує поліпоз гайморових пазух та носа;

• запальне ураження кишечника (виразковий коліт та хвороба Крона);

• перфорація або кровотечі, асоційовані з прийомом НПЗЗ;

• тяжка форма серцевої недостатності;

• тяжка форма ниркової (печінкової) недостатності або інших захворювань цих органів на стадії загострення;

• серцева недостатність у стадії декомпенсації;

• цереброваскулярні чи інші кровотечі, зокрема і крововиливи в черепну коробку;

• порушення згортання крові, гемофілія, геморагічний діатез.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Ібупрофен протипоказаний жінкам у третьому триместрі вагітності. Застосування цього лікарського засобу в першому та другому триместрі можливе лише після консультації лікаря.

У разі необхідності короткочасного прийому Ібупрофену може бути призначений жінкам на стадії лактації без відмови від грудного вигодовування.

Спосіб застосування та дози

Капсули Ібупрофен приймають перорально, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослі та діти старше дванадцяти років приймають препарат по одній капсулі від 3 до 4 разів на добу. Для отримання швидкого терапевтичного ефекту разова доза може бути збільшена до 400 мг. За добу дорослий хворий може приймати не більше 1200 мг, а пацієнти від дванадцяти до сімнадцяти років по 1000 мг.

Таблетки приймають перорально, запиваючи достатньою кількістю рідини. Діти віком від 12 років і дорослі по 200 мг від 3 до 4 разів на добу.

Ібупрофен у формі мазі або гелю наноситься на болісну ділянку, після чого препарат втираються в шкіру, кратність нанесення від 3 до 4 разів, а тривалість лікування не більше 3 тижнів.

Режим дозування Ібупрофену в ректальних супозиторіях для дітей підбирається індивідуально з урахуванням віку та тяжкості захворювання.

Передозування

При прийомі препарату у підвищених дозах у хворих можуть спостерігатися пептичні розлади, цефалгія, шум у вухах, шлунково-кишкові кровотечі, сонливість, судоми, дезорієнтація у просторі та кома. У деяких хворих у особливо тяжких випадках виникає метаболічний ацидоз, збільшення протромбінового часу, гостра ниркова недостатність, пошкодження тканин печінки, гіпотонія, пригнічення дихання та ціаноз.

Хворим призначають симптоматичну терапію, забезпечують підтримку прохідності органів дихання та проводять моніторинг роботи життєво важливих систем та органів. Хворим показано промивання шлунку, прийом активованого вугілля, лужного пиття, форсований діурез. При виникненні судом пацієнту призначають внутрішньовенне введення діазепаму чи лоразепаму. Якщо у пацієнта виникли ознаки загострення бронхіальної астми, йому призначають бронходилататори.

Побічні ефекти

У деяких хворих прийом препарату супроводжується порушенням кровотворення, появою реакцій гіперчутливості, шкірних висипів, свербіжу, анафілактичного шоку, набряку Квінке, алергічного риніту, еозинофілії, болів у животі, диспепсичних розладів, порушення випорожнень, метеоризму, пептичної виразки, кишкових кровотеч, виразкового стоматиту, рецидивуванням хвороби Крона та коліту.

Іноді при прийомі Ібупрофену може відзначатись порушення роботи нирок та печінки, розвиток жовтяниці, гострої ниркової недостатності, нефротичного синдрому, циститу, цефалгій, асептичного менінгіту, серцевої недостатності, периферичних набряків, тромботичних ускладнень, гіпертонії, бронхіальної та бронхіальної астми, задишки та бронхоспазму..

Умови та термін зберігання

Ібупрофен слід зберігати при температурі не вище 25°C у місці, яке недоступне для дітей. Тривалість зберігання препарату незалежно від лікарської форми не повинна перевищувати терміну, вказаного на упаковці.