Эуфиллин : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Склад та форма випуску

Еуфілін виробляється в двох лікарських формах – таблетках і розчині для ін'єкцій. Активний компонент – теофіліну.

Показання

Еуфілін використовують при лікуванні бронхіальної астми і бронхоспазмів, що характеризуються різким звуженням просвіту бронхів, а також гіпертензії в малому крузі кровообігу, нападів серцевої астми, що супроводжуються порушенням дихання по типу Чейна-Стокса і бронхоспазмом.

Крім цього, препарат застосовується для купівлі церебральних судинних криз атеросклеротичного генезу, зниження внутрішньочерепного тиску, поліпшення мозкового кровообігу, зменшення набряку мозку при ішемічних інсультах і хронічному порушенні мозкового кровообігу.

Еуфілін здатний покращувати нирковий кровотік, що дозволяє використовувати його при лікуванні ниркової недостатності.

Протипоказання

Внутрішньовенне введення Еуфіліну протипоказане хворим, які страждають на важкі форми артеріальної гіпертензії, пароксизмальну тахікардію, епілепсію та екстрасистолію.

Препарат не призначають при серцевій недостатності викликаної інфарктом міокарда і коронарної недостатністю, що супроводжується, і порушенням серцевого ритму.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Еуфілін не використовується в терапії вагітних. Якщо неможливо обійтися без використання препарату в терапії жінок на стадії лактації, то введення препарату здійснюється тільки після відмови від грудного вигодовування.

Спосіб застосування та дози

У гострому періоді інсульту та гострих нападах бронхіальної астми показано внутрішньовенне введення Еуфіліну, у всіх інших випадках виконують внутрішньом'язове або пероральне введення лікарського засобу.

Еуфілін у таблетках дорослі хворі приймають після їжі по 0,15 г від 1 до 3 разів на добу. У педіатричній практиці доза препарату визначається з розрахунку 10 мг на кг маси тіла в стуки розділених на 4 прийоми. Тривалість курсу лікування може змінюватись від кількох тижнів до кількох місяців.

Введення Еуфіліну у вену здійснюється повільно в дозі від 0,12 до 0,24 г попередньо розведених в 10 або 20 мл розчину натрію хлориду. Якщо під час введення препарату у хворого з'явилися серцебиття, нудота та запаморочення, рекомендується перейти на краплинне введення засобу. Якщо з якихось причин внутрішньовенне введення препарату неможливе, то Еуфілін вводять внутрішньом'язово.

Передозування

При гострому передозуванні Еуфіліну у хворого спостерігається гіперемія шкірних покривів, порушення сну, підвищена тривожність, анорексія, світлобоязнь, діарея, диспепсичні розлади, стенокардія, тахікардія, шлуночкова аритмія, шлунково-кишкові кровотечі, різкий тиск, генералізовані судоми. У важких випадках спостерігається розвиток епілептичних нападів, метаболічний ацидоз, гіпоксія, некроз кістякових м'язів та кома.

При отруєнні Еуфіліном хворому показані заходи, спрямовані на швидке виведення теофіліну з організму, для цього пацієнту призначають форсований діурез, плазмо- або гемосорбцію, гемодіаліз.

Побічні ефекти

Іноді лікування Еуфілін супроводжується розвитком диспепсичних розладів, запаморочень, зниження артеріального тиску, головними болями, серцебиттям і судомами.

Умови та термін зберігання

Еуфілін необхідно берегти від потрапляння прямих сонячних променів. Термін придатності препарату не перевищує 5 років.