Папаверин : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Цей препарат відноситься до групи лікарських засобів, що застосовуються для лікування функціональних розладів з боку шлунково-кишкового тракту.

Основною діючою речовиною є папаверину гідрохлорид. Алкалоїд, який міститься в опії. Є міотропним спазмолітичним засобом. Має властивість знижувати тонус, зменшувати скорочувальну діяльність гладких м'язів, що тягне за собою розширення судин та усунення спазмів.

Також ефективний щодо гладких м'язів судин.

Має здатність розслаблювати гладкі м'язи, усуваючи спастичні болі завдяки розширенню просвіту в судинах, що покращує надходження кисню до тканин.

Склад та форма випуску

Основна діюча речовина – папаверину гідрохлорид. Також містить допоміжні речовини:

- розчин для ін'єкцій містить метіонін, динатрію едетат, воду для ін'єкцій;

- супозиторії містять твердий жир.

Виготовляється у формі розчину для ін'єкцій (обсяг – по 2 мл у 1 ампулі, 1 мл містить 20 мг папаверину) та ректальних супозиторіїв (дозування – по 20 мг основної речовини в 1 свічці).

Показання

Застосовується за необхідності купірувати (зняти) спазм та усунути викликаний ним біль спастичного характеру. Зокрема, застосовують для зняття спазмів:

- органів черевної порожнини (пілороспазм, синдром подразненого кишечника, холецистит, напади жовчнокам'яної хвороби);

- сечовивідних шляхів, ниркових кольок;

- судин головного мозку;

- периферичних судин (ендартеріїт).

Препарат має властивість спричиняти порушення скорочувальної здатності гладких м'язів, що викликає їх розслаблення при спастичних (судомних) станах.

Дія папаверину на центральну нервову систему має слабкий характер і для прояву седативного (заспокійливого) ефекту необхідний прийом підвищених доз препарату.

Протипоказання

Протипоказане застосування у разі алергії на один із компонентів препарату, а також при:

- тяжкій серцевій недостатності;

- вираженій артеріальній гіпертензії;

- атріовентрикулярній блокаді;

- кардіогенному шоці;

- коматозному стані;

- нирковій або печінковій недостатності;

- не приймають одночасно з інгібіторами моноаміноксидази.

Виявляють обережність при призначенні пацієнтам, у яких є закритокутова глаукома, а також пацієнтам віком від 75 років.

Супозиторії застосовують у педіатрії починаючи з 2-річного віку.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

При призначенні вагітним жінкам слід проявити обережність та застосовувати лише у випадку, якщо користь перевищує ризики.

Грудне годування на час лікування припиняють.

Спосіб застосування та дози

Папаверин приймають у вигляді ректальних супозиторіїв та у вигляді ін'єкцій.

Ін'єкційний розчин вводять підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно за рішенням лікаря.

Дорослі та діти старше 14 років отримують підшкірно або внутрішньом'язово по 0,5 – 2 мл (10-40 мг) 2% розчину, внутрішньовенно вводять повільно, використовуючи як розчинник натрію хлорид (на 1 мл папаверину – 10-20 мл розчинника).

Літнім пацієнтам рекомендовано перше введення трохи більше 10 мг речовини (0,5 мл натрію хлориду).

Максимальне дозування – разове – 100 мг, добове – 300 мг. При внутрішньовенному введенні разова – 20 мг (1 мл хлориду натрію), добова – 120 мг (6 мл розчинника).

Діти 1-14 років вводять 2-3 десь у день. Разова доза застосовується із розрахунку 0,7 – 1 мг на 1 кг ваги пацієнта.

Максимальна добова доза: 1–2 роки – 20 мг, 3–4 роки – 30 мг, 5–6 років – 40 мг, 7–9 років – 60 мг, 10–14 років – 100 мг на добу.

Супозиторії застосовують по 1 після спорожнення кишечника:

- дорослим та дітям від 10 років – до 3 разів на день;

- дітям 7-9 років – 2-3 рази на день;

- 5-6 років – 2 рази на день;

- 3-4 роки – 1-2 рази на день;

- від 2 років – 1 раз на день.

Тривалість лікування визначається лікарем, в індивідуальному порядку.

Передозування

Передозування може спричинити:

- атріовентрикулярну блокаду (АБ);

- зупинку серця;

- параліч дихального центру;

- седативний (заспокійливий) ефект.

Рекомендується лікування симптомів – промивання шлунка, прийом сорбентів. Симптоматична терапія.

Специфічного антидоту не виявлено.

Побічні ефекти

Зазвичай препарат добре переноситься. У поодиноких випадках можливі реакції у вигляді:

- нудоти, блювання, діареї (проносу);

- порушень сну, непритомність, головний біль;

- почастішання серцебиття, падіння тиску (гіпотензії), аритмії;

- набряклості слизової у носі, спазмів у бронхах (при схильності до таких), апное;

- алергії у вигляді висипу на шкірі, свербежу, алергічного дерматиту, набряку Квінке;

- підвищеної пітливості.

Внутрішньовенне введення може спричинити падіння артеріального тиску, розвиток АБ, пригнічення дихання.

При розвитку побічних ефектів потрібно зупинити застосування препарату і повідомити про це лікаря.

Умови та термін зберігання

Тримається до 2 років при температурі до 25°С.