Гепарін : cклад, показання, дозування, побічні ефекти

Механізм дії гепаріну натрію ґрунтується, насамперед, на його зв'язуванні з антитромбіном III, який є фізіологічним інгібітором активованих чинників згортання крові - IIа (тромбіну), IXa, Ха, ХIа і ХIIа. Гепарін натрію зв'язується з антитромбіном ІІІ і спричиняє конформаційні зміни в його молекулі. У результаті прискорюється зв'язування антитромбіну ІІІ з факторами згортання крові IIа (тромбіном), IXa, Ха, ХIа і ХIIа та блокується їхня ферментативна активність. Зв'язування Гепаріну натрію з антитромбіном ІІІ має електростатичну природу і значною мірою залежить від довжини та складу молекули (для зв'язування Гепаріну з антитромбіном ІІІ необхідна пентасахаридна послідовність, що містить 3-О-сульфатований глюкозамін).

Найбільше значення має здатність гепаріну натрію в комплексі з антитромбіном ІІІ інгібувати фактори згортання IIа (тромбін) і Ха. Відношення активності Гепаріну натрію щодо фактора Ха до його активності щодо фактора IIа становить 0,9 – 1,1.

Гепарін натрію знижує в'язкість крові, зменшує проникність судин, стимульовану брадикініном, гістаміном та іншими ендогенними факторами, і перешкоджає, таким чином, розвитку стазу. Гепарін натрію здатний сорбуватися на поверхні мембран ендотелію і формених елементів крові, збільшуючи їхній негативний заряд, що перешкоджає адгезії та агрегації тромбоцитів. Гепарін натрію уповільнює гіперплазію гладких м'язів, активує ліпопротеїнліпазу і, таким чином, чинить гіполіпідемічну дію та перешкоджає розвитку атеросклерозу.

Склад і форма випуску

Гепарін виготовляють у кількох лікарських формах: розчині для ін'єкцій, мазі та гелі. Головний компонент – Гепарін натрію.

Показання

Профілактика і лікування венозних тромбозів (включно з тромбозом поверхневих і глибоких вен нижніх кінцівок; тромбозом ниркових вен) і тромбоемболії легеневої артерії.

Профілактика і лікування тромбоемболічних ускладнень, асоційованих із фібриляцією передсердь.

Профілактика та лікування периферичних артеріальних емболій (у т.ч. асоційованих із мітральними вадами серця).

Лікування гострих і хронічних коагулопатій споживання (включаючи I стадію ДВЗ-синдрому).

Гострий коронарний синдром без стійкого підйому сегмента ST на ЕКГ (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без підйому сегмента ST на ЕКГ).

Інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST під час тромболітичної терапії, під час первинної черезшкірної коронарної реваскуляризації (балонна ангіопластика зі стентуванням або без нього) та за високого ризику артеріальних або венозних тромбозів і тромбоемболій.

Профілактика і лікування мікротромбоутворення і порушень мікроциркуляції, у т.ч. при гемолітико-уремічному синдромі; гломерулонефритах (включно з вовчаковим нефритом) і при форсованому діурезі.

Профілактика згортання крові при гемотрансфузії, у системах екстракорпоральної циркуляції (екстракорпоральний кровообіг при операції на серці, гемосорбція, цитаферез) і при гемодіалізі.

Обробка периферичних венозних катетерів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до Гепаріну та інших компонентів препарату.

Гепарін-індукована тромбоцитопенія (з тромбозом або без нього) в анамнезі або на даний час.

Кровотеча (за винятком тих випадків, коли користь застосування Гепаріну натрію перевищує потенційний ризик).

Гепарін натрію у терапевтичній дозі не повинен призначатися, якщо немає можливості забезпечити регулярний лабораторний моніторинг згортання крові.

Вагітність і період грудного вигодовування.

Новонароджені, особливо недоношені або ті, що мають низьку масу тіла (у зв'язку з наявністю у складі препарату бензилового спирту).

З обережністю

Пацієнтам із полівалентною алергією (у тому числі бронхіальна астма).

Дитячий вік до 3-х років (бензиловий спирт, що входить до складу препарату, може спричинити виникнення токсичних і анафілактоїдних реакцій).

При патологічних станах, що асоціюються з підвищеним ризиком кровотеч, таких як:

• захворювання серцево-судинної системи: гострий і підгострий інфекційний ендокардит, тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія, розшарування аорти, аневризма судин головного мозку;

• ерозивно-виразкові ураження органів шлунково-кишкового тракту, варикозне розширення вен стравоходу при цирозі печінки та інших захворюваннях, тривале використання шлункових і тонкокишкових дренажів, виразковий коліт, геморой;

• захворювання органів кровотворення крові та лімфатичної системи: лейкоз, гемофілія, тромбоцитопенія, геморагічний діатез;

• захворювання центральної нервової системи: геморагічний інсульт, черепно-мозкова травма;

• злоякісні новоутворення;

• вроджений дефіцит антитромбіну III і замісна терапія препаратами антитромбіну III (для зниження ризику кровотеч необхідно використовувати менші дози Гепаріну).

Інші фізіологічні та патологічні стани: період менструації, загроза викидня, ранній післяпологовий період, тяжкі захворювання печінки з порушенням білково-синтетичної функції, хронічна ниркова недостатність, нещодавно перенесене хірургічне втручання на очах, головному чи спинному мозку, нещодавно проведена спінальна (люмбальна) пункція чи епідуральна анестезія, проліферативна діабетична ретинопатія, васкуліти, літній вік (вік від 60 років, особливо жінки).

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Немає даних, що підтверджують безпеку використання Гепаріну в терапії жінок, які годують груддю, і вагітних, а тому його призначення таким хворим неможливе.

Спосіб застосування та дози

Доза і кратність введення Гепаріну підбирається індивідуально. При лікуванні гострого інфаркту міокарда введення препарату починається в момент надання хворому невідкладної допомоги. Якщо у пацієнта немає жодних протипоказань, то внутрішньовенне введення препарату здійснюється в дозуванні від 15 000 до 20 000 ОД і триває протягом мінімум 6 днів. При внутрішньом'язовому введенні хворі отримують препарат по 40 000 ОД розділених на 4 прийоми. Введення препарату здійснюється тільки під постійним контролем згортання крові. Для досягнення необхідного терапевтичного ефекту швидкість згортання крові під час лікування повинна бути в 2 або 2,5 разів вищою за норму. При відміні препарату протягом 1 або 2 діб проводять поступове зниження дози, без збільшення інтервалів між прийомами. З 3 або 4 дня перед скасуванням Гепаріну хворому призначають введення непрямих антикоагулянтів, після чого можливий повний перехід на їх введення.

Передозування

При інтоксикації Гепаріном у хворих спостерігається розвиток різних кровотеч. При лікуванні підвищеної кровоточивості, спричиненої прийомом Гепаріну, у легких випадках можна обійтися відміною препарату. При виникненні великих кровотеч для нейтралізації дії Гепаріну хворому показане повільне внутрішньовенне введення Паротаміну сульфату. У зв'язку з тим, що Паротаміна сульфат здатний спричиняти тяжкі анафілактичні реакції, його введення здійснюють тільки в крайніх випадках.

Побічні ефекти

Лікування Гепаріном може спричинити виникнення у пацієнта геморагій та кровотеч. Для профілактики розвитку небажаних симптомів введення препарату здійснюється тільки в медичних установах.

Умови та терміни зберігання

Гепарін необхідно зберігати в захищених від світла місцях, які недоступні для дітей. Термін придатності препарату – 4 роки.